Генетичне консультування, реабілітація і запобігання вродженим аномаліям, генетичним порушенням і порушенням розвитку

Скринінг глухоти

(Hearing Screening)

Інформація для батьків

Н.С. Шкапій
Спеціаліст з інформаційного забезпечення
Українсько-Американська Програма запобігання вродженим вадам розвитку

“Щодня з пологових будинків Америки виписуються 22 малюки, які не мають можливості почути навіть адресовані їм ніжні слова батьків”,- говорить Елізабет Фостер, директор американської Національної Компанії “За здоровий слух”.

Що таке глухота?

Цим терміном в медицині позначають будь-яке виражене порушення слуху.

Як часто зустрічаються випадки порушення слуху серед населення?

Значна втрата слуху є досить розповсюдженою хворобою, в тому числі вродженою. Якщо захворювання не діагностоване вчасно, то це може призвести до порушення пізнавального розвитку та мови. Приблизно 3 із 1000 немовлят народжуються із значною втратою слуху, а у сім’ях, де випадки глухоти вже траплялись, вроджена глухота зустрічається майже у 4% новонароджених.

Якою може бути глухота?

З медичної точки зору глухота та значна втрата слуху можуть бути різних видів. Наприклад, розрізняють глухоту вроджену та набуту. Перша категорія порушення слуху, зазвичай, присутня при народженні, друга ж розвивається згодом.

За часом появи глухота характеризується термінами “прелінгвальна” та “постлінгвальна”. Прелінгвальні порушення слуху та глухоту встановлюють у перші 3 роки життя, тобто до початку появи мовлення. Зрозуміло, що вроджені вади слуху завжди будуть “прелінгвальними”. Якщо ж послаблення слуху виявилось після того, як дитина оволоділа мовленням, такі порушення називають “постлінгвальними”.

В залежності від того, який з фізіологічних аспектів слухового процесу пошкоджений у дитини, розрізняють три типи втрати слуху та глухоти. Якщо страждає процес звукопроведення – то порушення слуху називають кондуктивним. Якщо ж порушене сприйняття звуку, то глухоту називають сенсоневральною. Порушене проведення та сприйняття звуку називається змішаним.

Розрізняють глухоту спадкову та неспадкову. Різниця між ними полягає в тому, що перша передається від старшого покоління родини до молодшого, а друга – ні. Спадкова глухота має ще і свої власні форми – синдромні, несиндромні, із різним типом успадкування: аутосомно – рецесивним, домінантним та зчепленим із статтю, мітохондріальним та інші.

Порушення слуху можуть бути також повними та частковими – залежно від частот звуку, сприйняття яких ускладнене. В залежності від “поведінки” хвороби з часом – прогресуючі та непрогресуючі. Бувають гострі та хронічні форми, однобічні та двобічні, симетричні та асиметричні тощо.

З усього вище викладеного зрозуміло, що глухота є серйозною медичною та соціальною проблемою.

Як виявляється глухота?

Зазвичай, глухоту виявляють батьки, звертаючи увагу на неадекватну реакцію дитини на звернення до неї. Наступний крок – консультація та обстеження спеціаліста – сурдолога. Як правило, встановлення діагнозу є запізнілим. Одним з найбільш актуальних питань сучасної аудіології є вдосконалення методів діагностики порушень слуху. Успіхи в цьому напрямку, перш за все, визначаються своєчасністю встановлення діагнозу і, як наслідок, ефективністю як лікування, так і реабілітації хворих із порушеннями слуху. Рання діагностика втрати слуху може запобігти виникненню проблем з розвитком дитини. Саме тому в ряді країн із високим рівнем медичного обслуговування була запроваджена програма скринінгу глухоти усіх без виключення новонароджених.

Що таке скринінг глухоти?

Для встановлення порушень слуху застосовують так звану програму скринінгу (від англ. “screening” – просіювання), яка передбачає тестування усіх дітей на предмет втрати чи порушень слуху. Скринінг, що базується лише на реєстрації сімей, які належать до групи підвищеного ризику (наявність хвороби в родині), може визначити лише приблизно 50% новонароджених із значною вродженою втратою слуху. Виявлення втрати слуху батьками дитини чи лікарем часто є запізнілим. Скринінгове обстеження, проведене вчасно, “відсіває” дітей із вадами слуху. Це дозволяє на ранніх термінах розвитку хвороби направити малюків на більш детальне обстеження до спеціаліста – сурдолога.

Чому необхідно проводити скринінг глухоти?

Згідно даним, якими володіють американські спеціалісти, вроджені порушення слуху далеко не завжди діагностуються вчасно – найчастіше проходить кілька місяців, а іноді і років, перед тим, як такі діти потрапляють на прийом до сурдолога, де і виявляються порушення слуху та глухота. Зазвичай це призводить до неприпустимо пізнього початку слухо – мовної реабілітації і, відповідно, відставанню дитини в нервово – психічному розвитку.

Успішне виконання програми скринінгу дозволяє починати процес реабілітації глухих та малюків з проблемами слуху практично з народження. В цьому випадку соціальна адаптація таких дітей в суспільстві протікає значно успішніше, ніж при пізній діагностиці та пізньому початку лікувальних заходів.

На думку спеціалістів, не менш важливу роль в малому обсязі скринінгу малюків відіграє і недостатня обізнаність батьків: переважна більшість просто не знають про існування недорого та надійного методу перевірки слуху маленьких дітей. Тому слід посилити пропагандистську діяльність, з метою пояснення необхідності ранньої оцінки слуху малюків та домагатись офіційного визнання неонатального скринінгу глухоти медичною послугою, яка б в обов’язковому порядку надавалась виключно усім новонародженим.

Які вимоги до успішної реалізації скринінгової програми?

Для ефективної реалізації програми скринінгу, тест для виявлення пошкоджень слуху повинен бути простим у використані та мати високий рівень чутливості. Вчасне скринінгове обстеження із встановленням діагнозу може запобігти виникненню багатьох проблем із здоров’ям малюка та, що найголовніше, уникнути такого не менш серйозного захворювання, як німота. Тому батьки та лікарі, працюючи разом, відіграють важливу роль у запобіганні таких ускладнень.

Які методи застосовують для скринінгу глухоти?

Особливе місце у діагностиці стану слухового аналізатора займають об’єктивні методи дослідження. І найбільш перспективними з них на сьогоднішній день вважаються методи реєстрації і аналізу отоакустичної емісії та метод слухової реакції стовбура мозку (СРСМ). Обидва методи можна застосовувати як окремо, так і в комплексі один з одним. Отоакустична емісія являє собою надзвичайно слабкі звукові коливання, що генеруються внутрішнім вухом через кілька мілісекунд після сприйняття короткого звукового сигналу, які можуть бути зареєстровані в зовнішньому слуховому проході за допомогою надчутливого мікрофону. За методом слухової реакції стовбура мозку вимірюються електроенцефалографічні хвилі, що виникають у відповідь на звукове подразнення через 3 електроди, розташовані на голові дитини. Найкращий результат можна отримати, якщо застосовувати ці два методи разом. Друге скринінгове обстеження, проведене через певний час, може підтвердити чи спростувати поставлений діагноз. Його можна провести безпосередньо перед випискою або протягом першого місяця життя дитини.

 

Переглянуто редакційною колегією I.B.I.S.: 11/06/2002



Будь ласка, дайте відповідь на ці чотири питання:


Хто Ви?

Результати

Loading ... Loading ...

Ваша оцінка нашого сайту ІБІС:

Результати

Loading ... Loading ...

Для чого Вам потрібна інформація?

Результати

Loading ... Loading ...

Чи Ви ще повернетесь на наш сайт?

Результати

Loading ... Loading ...