Вроджена лімфедема (синдром Мілроя)
(Hereditary Lymphedema)
Завідуюча медико-генетичною консультацією
Хмельницького пологового будинку
Вроджена лімфедема (синдром Мілроя)
Завідуюча медико-генетичною консультацією
Хмельницького пологового будинку
Лімфедема – набряк ділянки тіла внаслідок накопичення лімфи в інтерстиціальному просторі, спричиненого патологією лімфатичної системи.
Синоніми:
Спадкова лімфедема І типу, Nonne-Milroy лімфедема первинна.
Етіологія:
Аутосомно-домінантна мутація в гені, що локалізований поблизу теломерного району 5 хромосоми 5q35.3.
Патогенез:
Первинна лімфедема зумовлена насамперед аномаліями самої лімфатичної системи, на відміну від лімфатичної недостатності внаслідок патології інших органів та систем (вторинна лімфедема). Дизгенез лімфатичних мікросудин (від незначних змін аж до їх повної аплазії як лімфатичних капілярів, так і колекторів) приводить до накопичення протеїнів плазми в інтерстиціальному просторі, підвищуючи там колоїдний осмотичний тиск, з подальшим формуванням набряку.
Частота:
1:33000 новонароджених (синдром Мілроя). Лімфедема при народженні 1:6000.
Співвідношення статі: Ч:Ж = 1:2,3-3.
Діагностика:
Діагноз первинної лімфедеми – це діагноз виключення. Оскільки вроджена лімфедема поєднується з багатьма аномаліями розвитку, то встановлення остаточного діагнозу потребує виключення цілого ряду нозологічних форм. Виявлення периферичного набряку слугує поштовхом для подальшого ретельного обстеження інших органів та систем.
Незважаючи на рівень сучасних знань анатомії та фізіології, можливості технології, лімфатична система залишається майже такою ж загадковою, як у 1800 рр., коли Мілрой вперше описав сім’ю, де у 6 поколіннях спостерігалась лімфедема.
Діагноз вродженої (первинної) лімфедеми, безумовно, є відносно легким у сімейних випадках. Більшість випадків лімфедеми (як первинної, так і вторинної) вражають кінцівки.
|
|
|
|
|
Набряки викликають відчуття дискомфорту, важкості, порушення рухливості та порушення функції.
Обстеження лімфатичної системи включають венографію, лімфангіографію та лімфангіосцинтіграфію. Зазвичай, інвазивні обстеження не проводяться, через підвищений ризик пошкодження делікатної лімфатичної системи. Специфічні лабораторні дослідження не використовуються для діагностики вродженої лімфедеми. Якщо є поєднані вроджені вади, то рекомендується провести цитогенетичне обстеження.
Ураження лімфатичної системи при хромосомних анеуплоїдіях
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Моногенні синдроми, що супроводжуються лімфедемою
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Пренатальна діагностика:
Пренатальна діагностика можлива. Виявлення при пренатальній сонографії лімфатичних набряків вимагає ретельного пошуку супутніх аномалій, визначення каріотипу плода.
Догляд:
Для пацієнтів рекомендовано одягати еластичні колготки, це обмежує капілярну фільтрацію. Питання про масаж є досить суперечливим, хоча у Європі він застосовується. Не всі типи масажу доцільні при лімфедемі, а лише ті, які збільшують приплив крові до тканин. Потрібно дотримуватись гігієни шкіри. Целюліт може призвести до більших та незворотніх набряків.
Лікування:
Діуретики не рекомендуються хворим на лімфедему, тому що при лімфатичних набряках вони не доцільні. У медичній літературі зустрічаються повідомлення про застосування інших альтернативних методів лікування, однак результати їх є суперечливими. Багато фітопрепаратів мають позитивний вплив на протікання лімфедеми (наприклад, екстракт насіння винограду).
Хірургічне втручання застосовується, як виключення і вкрай обачно, оскільки інвазивні маніпуляції підвищують ризик прогресування хвороби та облітерації лімфатичних судин.
Прогноз:
Прогноз стосовно тривалості життя сприятливий. Перебіг повільно прогресуючий.
Література:
- Clare A, Green DO. Primary lymphedema: a review of pathophysiology, diagnosis & management (www.acofp.org/member_publications/lymph.htm).
- Evans AL, Brice G, Sotirova V, Mortimer P, Beninson J, Burnand K, Rosbotham J, Child A, Sarfarazi M. Mapping of primary congenital lymphedema to the 5q35.3 region. Am J Hum Genet 1999 Feb;64(2):547-55.
- Fang J, Dagenais SL, Erickson RP, Arlt MF, Glynn MW, Gorski JL, Seaver LH, Glover TW. Mutations in FOXC2 (MFH-1), a forkhead family transcription factor, are responsible for the hereditary lymphedema-distichiasis syndrome. Am J Hum Genet 2000 Dec;67(6):1382-8.
- Ferrell RE, Levinson KL, Esman JH, Kimak MA, Lawrence EC, Barmada MM, Finegold DN. Hereditary lymphedema: evidence for linkage and genetic heterogeneity. Hum Mol Genet 1998 Dec;7(13):2073-8.
- Finegold DN, Kimak MA, Lawrence EC, Levinson KL, Cherniske EM, Pober BR, Dunlap JW, Ferrell RE. Truncating mutations in FOXC2 cause multiple lymphedema syndromes. Hum Mol Genet 2001 May 15;10(11):1185-9.
- Mirlesse V, Levy R, Brodaty G, Sonigo P, Teillac D, Gourand L, Daffos F, Heredia F. Primary congenital lymphedema (Milroy’s) - www.thefetus.net/page.php?id=1035.
27 травня 2005 р.
