Відставання в зрості і затримка розумового розвитку зустрічаються в деяких, але не в усіх випадках. Відставання в зрості може бути присутнім з народження, але стає очевидним в 2-річному віці. В ранньому дитинстві в більшості дітей погіршуються інтелектуальні здібності і після 7 років діагностують помірну розумову відсталість.

Первинна недостатність яєчників з підвищеним рівнем гонадотропіну, первинною аменореєю, затримкою статевого розвитку зустрічається у більшості дівчат в препубертатному і пубертатному віці.

На даний час відомо про 35% випадків злоякісних пухлин у пацієнтів 1-34 років життя. Це найчастіше лімфоми: В–клітинні лімфоми, Т–клітинні лімфоми. Рідко зустрічаються гліоми, рабдоміосаркоми, медулобластоми.

Гідроцефалія, преаксилярна полідактилія, атрезія хоан, розщілини губи і піднебіння, гіпоплазія трахеї, підковоподібні нирки, гідронефроз, гіпоспадія, атрезія прямої кишки, дисплазія кульшових суглобів.

Ймовірні коливання в межах 1 : 100000 живонароджених. Синдром з найбільшою частотою зустрічається в східній європейсько-слов’янській популяції. Останні дослідження в Польщі, Греції, Україні припускають, що частота носійства в цих популяціях є 1 : 155.

• характерні клінічні ознаки прогресивної мікроцефалії з втратою когнітивних навичок, відставанням в зрості, частими респіраторними інфекціями, підвищеним ризиком злоякісних захворювань, особливо лімфом;
• діагноз підтверджено виявленням мутації гена NBSI, локалізованого в хромосомі;
• 8q-21 майже в 100% пацієнтів.

Клітинний і гуморальний імунодефіцит: В 35% випадків знаходять агаммаглобулінемію, в 20% пацієнтів - дефіцит імуноглубулінна А. Дефіцити Ig G2 і Ig G4 зустрічаються частіше, навіть якщо рівень імуногобуліна G є в нормі. Найбільш частими дефектами клітинного імунітету є зниження СД3+ Т клітин і СД4+ клітин.

Хромосомна нестабільність: В 10-50% метафаз PHA–стимульованих лімфоцитів виявляють інверсії і транслокації 7 і 14 хромосом. Найчастіше включені: 7p13, 7q35, 14q11, 14q32, які є локусами для імуноглобуліну і генів Т-клітинних рецепторів.

Чутливість до радіації: Клітини пацієнтів, які піддавалися дії іонізуючого опромінення і радіоміметиків in vitro, мають знижену здатність до формування колоній.

Молекулярна діагностика: Можливі 2 типи молекулярної діагностики:

• Визначення мутації гена NBSI, локалізованого в хромосомі 8q21;

Мутації, розпізнані на даний час, є результатом пошкодження протеїна-нібріна, який кодується геном NBSI. Всі уражені особи з Польщі, Греції і України, тестовані на сьогодні, є гомозиготами мутації 657del15. 70% пацієнтів, обстежених в Північній Америці, є гомозиготи 657del15, 15% є гетерозиготи 657del15 і ще однієї унікальної мутації, решта 15% є гомозиготами унікальної мутації.

• Генетичний аналіз поліморфізму ДНК батьків і дитини (зчеплення генів).

• Часті респіраторні інфекції, відставання в зрості можуть бути сплутані з іншими спадковими імунодефіцитами. При агаммаглобулінемії Брутона і важких комбінованих імунодефіцитах також визначають підвищену чутливість до радіації;
• Мікроцефалія, виступаюча середня частина обличчя, затримка розумового розвитку зустрічаються в синдромах Секкеля і Рубінштейна-Тейбі;
• Раннє відставання в зрості присутнє в захворюваннях, які викликаються дефіцитом гормону росту, дефіцитом тіреоїдних гормонів, при скелетних дизплазіях;
• Пацієнти з лімфомами, які виявлені в 3-річному віці повинні уважно обстежуватись, тому що традиційні дози опромінення, які використовують в радіотерапії можуть бути потенційно небезпечні для хворих з Ніхмейджена поломок синдромом (NBS).

• Батьки: облігатні гетерозиготи. Є повідомлення про підвищений ризик злоякісних захворювань;
• Ризик для сибсів пробанда оцінюється як для аутосомно-рецесивного захворювання.

Біопсія ворсин хоріона в 9-11 тижнів гестації, амніоцентез в 16-17 тижнів.

Як симптоматичне лікування рекомендуються вітамін Є і фолієва кислота.

1. Carney JP, Maser RS, Olivares H, Davis EM, Le Beau M, Yates JR 3rd, Hays L, Morgan WF, Petrini JH. The hMre11/hRad50 protein complex and Nijmegen breakage syndrome: linkage of double-strand break repair to the cellular DNA damage response. Cell 1998;93(3):477-86.
2. Chrzanowska KH, Kleijer WJ, Krajewska-Walasek M, Bialecka M, Gutkowska A, Goryluk-Kozakiewicz B, Michalkiewicz J, Stachowski J, Gregorek H, Lyson-Wojciechowska G, et al. Eleven Polish patients with microcephaly, immunodeficiency, and chromosomal instability: the Nijmegen breakage syndrome. Am J Med Genet 1995;57(3):462-71.
3. Van der Burgt I, Chrzanowska KH, Smeets D, Weemaes C. Nijmegen breakage syndrome. J Med Genet 1996;33(2):153-6.
4. Varon R, Vissinga C, Platzer M, Cerosaletti KM, Chrzanowska KH, Saar K, Beckmann G, Seemanova E, Cooper PR, Nowak NJ, Stumm M, Weemaes CM, Gatti RA, Wilson RK, Digweed M, Rosenthal A, Sperling K, Concannon P, Reis A. Nibrin, a novel DNA double-strand break repair protein, is mutated in Nijmegen breakage syndrome. Cell 1998;93(3):467-76.
5. Wegner RD, Chrzanovska KH, Sperling K, Stumm M. Ataxia-Telangiectasia variants (Nijmeger breakage syndrome). In Ochs HD, Smith CIE, Puch JM. Primary Immunodeficiency Diseases, a molecular and genetic approach. Oxford University Press, Oxford UK. 1999:324-34.