Остеопетроз
(Інформація для батьків)

IBIS: Egyptian symbol of wisdom - Home Pg

Про I.B.I.S.
Вступна сторінка
Канали інформації
Пошук в межах сайту
Стандарти


"В новинах"
Пошта...
Запитання/коментарі
Повідомте про
перервані зв'язки

Попередження

С.О.С.- інформація

Приєднайтесь до I.B.I.S.

Genetics Birth Defects Center

Ukrainian-American Birth Defects Program
Словесний ящик Пандори
Medical Etymology
Медичне слово
Вроджені вади
Галерея - Музика
Книги - Старі карти - Гравюри
 

English droplist 4 листопада 2003 р.


Тетяна Краснопера
Спеціаліст з інформаційного забезпечення
Хмельницького Центру Українсько-Американської Програми
запобігання вродженим вадам розвитку


Що таке остеопетроз?

Остеопетроз – це термін, який вживається для опису ряду хвороб, при яких збільшується кісткова маса. При найважчій формі діагноз встановлюється дітям незабаром після народження, в інших же випадках – лише в дорослому віці, часом, як випадкова знахідка при рентгенологічному обстеженні з приводу перелому. Вважається, що всі форми остеопетрозу зумовлені порушенням функції спеціальних клітин кісткової тканини - остеокластів.

Що таке остеокласти?

Протягом всього життя нам необхідно формувати і зміцнювати наші кістки так, щоб вони:

  1. Залишалися міцними, але легкими, і протистояли тиску і невеликим тріщинам. Щоб максимально корисно використати співвідношення міцності й маси, більшість кісток мають порожнисту або трубчасту структуру.


  2. Росли разом із дитиною. Це надзвичайно важливо, і є однією з головних проблем дітей із остеопетрозом. Щоб рости і залишатися легкою, кістка всередині повинна мати порожнину і рости з кінців. Ця „конструкція” особливо важлива для кісток черепа, де крізь маленькі отвори нерви проходять до очей, вух, м’язів обличчя, і там, де спинномозкові нерви через нижню частину черепа проходять у хребет. Якщо ці отвори не ростуть так само швидко, як і нерви, то кістки будуть тиснути на нерви, пошкоджуючи їх.


  3. Містили кістковий мозок. У порожнинах в центрі кісток розташовується кістковий мозок, який є основним виробником крові. Якщо порожнина всередині кістки суттєво зменшується, то кров’яні клітини виробляються переважно в печінці та селезінці – саме такий спосіб кровотворення властивий плоду на ранніх стадіях розвитку. Це спричиняє збільшення печінки і селезінки, що може призвести до руйнування кров’яних клітин і тоді необхідні переливання.


  4. Підтримували рівні кальцію та фосфатів у крові. Для того, щоб електричні системи, які підтримують роботу наших нервів діяли правильно, рівні кальцію та фосфатів у крові повинні підтримуватися в певних вузьких межах. Наприклад, якщо рівень кальцію зменшується на 25%, то можуть виникнути дратівливість, тремтіння, судоми та тетанія. Надзвичайно важливо, щоб кількість цих елементів чітко контролювалась, оскільки більшість їх запасів міститься саме у кістках.

Всі перераховані цілі досягаються шляхом скоординованої діяльності клітин, які називаються остеокластами та остеобластами. Остеобласти будують кістки, використовуючи кальцій і фосфати (разом із іншими речовинами) у якості будівельних блоків. Їхня активність урівноважується остеокластами, великими клітинами, утвореними внаслідок злиття декількох менших клітин. Результатом такого злиття є утворення у клітині множинних ядер (центральної частини клітини, де містяться гени).

Остеокласти утворюються із клітин, які продукуються кістковим мозком і переміщуються до кістки – ось чому трансплантація кісткового мозку використовується при лікуванні важких форм цього захворювання у дітей. Сформовані, вони міцно прикріплюються до ділянки кістки і вивільняють речовини, які “розчиняють” кістки.

Однією з речовин, яка “розчиняє” кістки, є соляна кислота. Вона утворюється з іонів водню та хлориду, які відкачуються з остеокластів на поверхню кісток крізь іонні канали.

Доведено, що приблизно у половині випадків остеопетрозу причиною цього захворювання є мутації генів, які відповідають за генетичний код іонних каналів.

Поверхня остеокластів – хвиляста (як, скажімо, поверхня тонкого кишківника), щоб максимально збільшити площу поверхні, яка контактує з кісткою. Це називається хвилястою межею. Коли ділянка кістки розчинена, остеокласти “виповзають” із утвореного ними заглиблення на нову ділянку кістки.

При остеопетрозі остеокласти або відсутні взагалі, або не здатні утворювати хвилясті межі, або збільшуються у кількості. Останнє дуже часто зустрічається у дітей із важкими формами. Можливо, організм розпізнає дефектні остеокласти, як недіючі, і таким чином ”наказує” їм множитись, в інших випадках остеокласти просто не сформовані.

Які є типи остеопетрозу?

Описані різні форми захворювання, нижче вони перераховані у порядку зростання важкості.

  1. Транзиторний інфантильний остеопетроз. Інформації про дану форму захворювання - яка зникає без втручання - найменше. Вона є легкою формою захворювання і може виявлятися у носіїв у ранньому віці, хоча це і не доведено. Про цю форму важливо знати, бо вона вказує на необхідність рентгенівської перевірки всіх дітей, яким будуть трансплантувати кістковий мозок перед застосуванням хіміотерапії. Це знизить ризик (хоч він і незначний) пересадки мозку, хворого на транзиторний інфантильний остепетроз.


  2. Дорослий, „доброякісний”, аутосомно–домінантний остеопетроз. Це перша описана (німецьким рентгенологом Альберс-Шонбергом) форма захворювання, яка трапляється у двох формах:
  3. Це найбільш розповсюджена форма захворювання. Діагноз зазвичай встановлюється в дорослому або підлітковому віці. За різними оцінками уражається 1 з 20000–50000. Тип успадкування – аутосомно–домінантний, хоча часто пенетрантність змінюється. Найчастіше зустрічаються такі симптоми, як підвищений ризик переломів, болі в спині, кістках, головні болі та остеомієліт (інфекційне кісткове захворювання). Проблеми внаслідок стиснення нервів (глухота, втрата зору, параліч лицьових нервів) зустрічаються набагато рідше, ніж при важких формах інфантильного остеопетрозу.

    Ген, відповідальний за ІІ тип захворювання, розташований на хромосомі 1 (абревіатура 1р21), як було точно вказано Вім ван Халом та його колегами у Бельгії.

  4. Дефіцит карбоангідрази ІІ типу (САІІ). Хвороба викликається дефіцитом ферменту САІІ, який діє у кістках, нирках і мозку, тому уражаються всі ці органи. Хвороба рідкісна, найчастіше нею страждають діти середземноморських та арабських країн. Ген, відповідальний за виробництво САІІ розташований на 8 хромосомі (8q22). Це єдина форма захворювання, яка діагностується в ранньому дитинстві шляхом ідентифікації гена, що зумовлює хворобу.
  5. Окрім збільшення кісткової маси та схильності до переломів, відбуваються також і характерні зміни хімічного складу організму. Кров злегка кисла, концентрація хлориду в ній висока (гіперхлоремічний ацидоз). Кислота крові викликана надмірною втратою бікарбонату із ниркових канальців (нирковий канальцевий ацидоз).

    САІІ відіграє важливу роль і у функціонуванні мозку, тому в уражених дітей розвивається прогресуюча церебральна кальцифікація та розумова відсталість. Іншими проблемними моментами є затримка росту та неправильний прикус тощо.

    Симптоми виникають, як правило, в перші роки життя, хоча рентгенографічних змін при народженні не відзначається. Більше того, протягом життя рентгенівська картина може поліпшуватися. Приблизно у 3/5 хворих дітей розвиваються симптоми стиснення черепних нервів: найчастіше це викликає сліпоту, але також може призвести до втрати слуху та паралічу лицьових мязів. На відміну від злоякісного інфантильного остеопетрозу, який описано нижче, проблеми із кров’ю зазвичай незначні, чи відсутні взагалі.

    Лікування. Пероральний прийомом бікарбонатів не впливає на перебіг захворювання. Трансплантація кісткового мозку нормалізує кісткову масу, виробляючи здорові остеокласти. Наразі ще не відомо, чи відверне це церебральну кальцифікацію та розумову затримку, хоча це навряд чи можливо.

    Цю хворобу необхідно виключити у кожному випадку захворювання дитини на остеопетроз, принаймні шляхом уважного дослідження бікарбонату та хлориду крові (рН сечі, але бажано вимірювання активності САІІ). Особливо це важливо для дітей середземноморських та арабських країн та для дітей із захворюваннями крові.

  6. Злоякісний інфантильний остеопетроз. Це найбільш розповсюджена складна форма інфантильного остеопетрозу, яка, ймовірно, викликана дефектами декількох генів, оскільки не було визначено окремого гена (локуса). У більшості дітей розвиваються серйозні нервові ураження в ранньому дитинстві і без лікування 2/3 хворих дітей помирають до шестирічного віку. Наразі єдиним дієвим методом лікування є трансплатація кісткового мозку. Це може повністю запобігти подальшому прогресуванню хвороби.
  7. Найбільш розповсюдженими симптомами є (у порядку частоти виникнення):

  8. Нейронопатичний остеопетроз. Найбільш складна форма остеопетрозу, позаяк набуває ознак нейро-дегенеративного захворювання, протягом перших місяців життя у хворих дітей виникає спастичність.
  9. Багато дітей із нейронопатичним остеопетрозом сліпі від народження, мають складні розлади системи кровообігу і помирають протягом першого року життя. Біопсія головного та спинного мозку показує наявність "включених тілець", схожих на ті, які зустрічаються при ряді невиліковних нейродегенеративних хвороб, цероїдному ліпофусцинозі, краще відомому як хвороба Баттена. У деяких дітей із цією формою захворювання може бути також і ретинопатія: дегенеративна хвороба сітківки ока, яку можна визначити при офтальмологічному огляді.

    На жаль, дуже важко відрізнити дитину з таким захворюванням від дитини із злоякісним інфантильним остеопетрозом. У цьому можуть допомогти дослідження: на комп’ютерній томограмі мозку можна побачити церебральну атрофію, а на електроенцефалограмі (запис імпульсів мозку) - певні відхилення. Проте, у дітей із цією формою хвороби всі ці показники можуть бути в нормі. На жаль, біопсія нервової тканини часто не дає результатів через низький вміст тромбоцитів, і в такому випадку необхідними є біохімічні/ генетичні засоби діагностування.

Лікування злоякісного інфантильного остеопетрозу

Які перспективи, якщо не лікувати?

За відсутності лікування лише 30% дітей із злоякісним інфантильним остеопетрозом доживають до 6-річного віку, і практично всі помирають ще у підлітковому віці. Якість їхнього життя часто також низька, багато з цих дітей сліпі, а пізніше втрачають і слух, у них підвищується тиск спинномозкової рідини і розвивається гідроцефалія (водянка головного мозку). В свою чергу це призводить до тиску на мозок, і, як наслідок, до розумової відсталості.

За відсутності лікування лише 30% дітей із злоякісним інфантильним остеопетрозом доживають до 6-річного віку, і практично всі помирають ще у підлітковому віці. Якість їхнього життя часто також низька, багато з цих дітей сліпі, а пізніше втрачають і слух, у них підвищується тиск спинномозкової рідини і розвивається гідроцефалія (водянка головного мозку). В свою чергу це призводить до тиску на мозок, і, як наслідок, до розумової відсталості.

З часом здатність пацієнта відкашлювати мокротиння знижується і у багатьох розвиваються серйозні інфекційні захворювання легень. Прогресуючий гіперспленізм та зниження вмісту кров’яних тілець може ускладнити цей процес.

Які є способи лікування?

Є два основних способи лікування: а) медикаментозна терапія, б) трансплантація кісткового мозку. Ліки використовують для того, щоб полегшити симптоми захворювання, тоді як трансплантацію кісткового мозку – для того, щоб вилікувати хворобу. При цьому, хірургічне втручання може бути двох видів: для тих, хто швидко втрачає зір, може бути запропонована операція декомпресії зорового нерва; при гідроцефалії стан полегшується шляхом вживлення шунту.

Медикаментозне лікування. Основними препаратами, які використовуються, є:

Генетика остеопетрозу

Остеопетроз успадковується двома шляхами: за аутосомно-рецесивним та аутосомно-домінантним типом.

Генетична інформація клітини міститься у клітинному ядрі, в якому знаходяться хромосоми, утворені згорнутою в спіраль ДНК, що в свою чергу є ланцюжком генів, кожен з яких кодує певний білок. Якщо у гені трапляється зміна, яка називається мутацією, вона діє як помилка у „правописі” ДНК - змінюється склад білка, або шлях його утворення. Деякі зміни у генах успадковуються від батьків, інші виникають у певної дитини вперше (іноді цю зміну називають “de novo”). Якщо мутація виникла у дитини вперше, то шанс появи такої ж мутації у її сестри чи брата дуже незначний. Проте, вірогідно, що цей ген передасться нащадкам пацієнта.

Аутосомно–рецесивне успадкування. При цьому типі успадкування для розвитку хвороби необхідно, щоб обидві копії певного гену (тобто материнська і батьківська копії) змінились, мали мутацію.

У кожного із батьків, від яких успадковується ген, є лише по одній “дефектній копії”. Це забезпечує утворення відповідного білка наполовину – зазвичай, цього більш ніж достатньо для нормального функціонування, - і симптоми хвороби відсутні. При цьому батьки можуть передавати свій ген дітям – таким чином обоє батьків називаються носіями.

Процес розподілу хромосом в яєчниках і спермі надзвичайно випадковий. Статистика показує, що 25% дітей народяться хворими, 25% - здоровими, а 50% будуть носіями, як і їх батьки. Проте ситуацію передбачити неможливо. Так, як і у лотереї – шанси виграти однакові кожного разу, незалежно від того скільки вже раз ви грали. Так і з успадкуванням гену. Якщо у пари носіїв дефектного гену 4 дітей, то всі вони можуть бути уражені, або не уражені – це випадковість. Тільки якщо у них дуже багато дітей, то тоді статистика вирівнюється: якщо б у них було 400 дітей, то вірогідно, що 100 з них були б хворими.

Аутосомно-домінантні захворювання. Іноді дефектний білок, що виробляється однією копією аутосомного гена, діє так сильно, що спричинює хворобу, незважаючи на те, що виробляється клітинами, де активною є інша копія гена. Цей тип захворювання називається домінантним, і характеризується успадкуванням лише від одного з батьків, який хворіє сам. Однак, основні метаболічні ланцюги людського організму складні, багатокомпонентні, та різноманітні у комбінаціях своїх елементів. Зазвичай це означає, що хвороба виникає менш серйозна, ніж це передбачалося її генетикою. Наприклад, у батька (або матері) форма захворювання серйозна, тоді як дитина може бути уражена набагато легше. Це називається варіативним успадкуванням, хоча механізми, відповідальні за цей процес, переважно є ще невідомими.


Переглянуто: Наталія Зимак-Закутня
4 листопада 2003 р.

              Шукати в IBIS
 
  Пошук забезпечує FreeFind  

Інформація на цій сторінці є виключно точкою зору її автора, яку не обов’язково поділяють Українсько-Американська Програма запобігання вродженим вадам розвитку, Американська Фундація “March of Dimes” чи будь-яка інша подібна організація. Наш сайт пропонує інформацію переважно з метою розповсюдження медичних знань. Не використовуйте його в якості єдиного джерела медичної інформації, або щоб самостійно змінити процес лікування. Будь ласка, прочитайте повний текст попередження. Завжди звертайтесь за порадою до Вашого лікаря.
Copyright 1998 - 2003 I.B.I.S. Захищено авторським правом.
Спонсор: I.B.I.S. | Концепція сайту: В. В., С. Л.
Email: Webmaster

1/December/2003 sl