Локалізація крижово - куприкових тератом може бути різною: вони можуть бути переважно зовнішніми (47%), частково розташовуватись в тазовій ділянці (34%), в черевній та тазовій порожнинах (9%), пресакрально без зовнішних проявів (10%). Пухлина складається з щільних (кістки, волосся, зуби) та кистозних утворів. Поверхня покрита незміненою шкірою, в деяких випадках - шкіра витончена, виразково змінена, з гемангіоматозними ділянками.

Супутні вроджені аномалії зустрічаються у 15% пацієнтів, частіше це урогенітальні, аноректальні вади, спиномозкова кила.

• серцево - судинна недостатність внаслідок великого кровотоку в судинах тератоми при значних її розмірах (більше 10 см в діаметрі);
• масивний крововилив або кровотеча з пухлини, які можуть настати спонтанно внутрішньоутробно або бути викликаними родовою діяльністю матки;
• механічна травма пухлини, в тому числі розрив під час пологів;
• прогресуюча водянка плоду та плаценти, яка може призводити до внутрішньоутробної загибелі плоду;
• непрохідність кишківника та сечових шляхів внаслідок механічного зміщення та перетискання останніх пухлиною;
• септичні ускладнення при значних порушеннях цілісності пухлини;
• ризик малігнізації внаслідок морфологічної різноманітності та незрілості тканин, з яких складається тератома.

• менінгомієлоцеле;
• ректальним абсцесом;
• дермоїдною кистою;
• ангіомою;
• ліпомою;
• неврогенною пухлиною.

Дитина з тератомою крижово - куприкової ділянки повинна бути прооперована в перші 2 тижні життя, а при наявності ускладнень - в перші дні. За даними Арканзаського медичного університету (1999 р.), хірургічне лікування крижово - куприкової тератоми повинно бути якнайскорішим. Якщо пухлину діагностовано внутрішньоутробно, рекомендується інтраматкове видалення як тератоми, так і всього куприка. Невидалення куприка призводить до 30-40% ризику рецидиву. Значні розміри тератоми, загроза розвитку серцево-судинної недостатності плоду є показами до ембріонального хірургічного втручання. Ця процедура розроблена та успішно застосовується в Каліфорнійському університеті. Поряд з цією методикою пропонується лікування за допомогою радіочастотного впливу: пункція матки через передню черевну стінку з посиланням радіочастотних хвиль через голку до пухлини, в результаті дії високої температури знищуються кровоносні судини, які живлять тератому, зупиняється її ріст. Протипоказом до ембріонального хірургічного втручання є водянка плоду, полігідрамніон, значне потовщення плаценти, а також материнська прееклампсія.

Прогноз залежить від розмірів та гістології пухлини, ступеню її незрілості, супутніх вроджених вад, механізму родорозрішення та своєчасного повного хірургічного видалення. В 90% випадків хворі виживають. Невидалені протягом 2 місяців тератоми малігнізуються в 7-10%, протягом 1 року - в 37%, протягом 2 років - в 50%.

Всі плоди з діагностованою тератомою повинні підлягати детальній сонографічній оцінці з метою підтверження діагнозу, виключення супутніх аномалій, оцінки розмірів плаценти, типу пухлини, наявності або відсутності водянки плоду. Виходячи з даних обстежень вибирається тактика ведення вагітності, родорозрішення, терміни та методики лікування.

1. Chisholm CA, Heider AL, Kuller JA, et al. Prenatal diagnosis and perinatal management of fetal sacrococcygeal teratoma. Am J Perinatol. 1998 Aug;15(8):503-5.
2. Dynio Honrubia. Sacrococcygeal teratoma. 1997.
3. Inoue M, Kubota A. Antenatal diagnosis of sacrococcygeal teratoma with hydrops tefalis. 1994.
4. Liu K.K. Lee KH.KU KW. Sacrococcygeal teratoma in children: a diagnostic challenge. 1994.
5. Баиров Г.А. Срочная хирургия детей: руководство для врачей.- СПб: Питер Пресс, 1997.
6. Шабалов Н.П. Неонатология.- СПб: Специальная литература, 1997.